Це стосується певної емоційної душі, про яку написано та сказано вдосталь. Проте я також б хотів трохи поговорити про це. Про цей стан, завдяки якому нам вдається досягти багато. Впевненість, як правило, надає нам сил, сприяючи швидшому досягненню поставленої перед собою мети або завдання, яким б воно не було. Це також стосується мистецтва.
Мені б хотілося дещо зупинитися на виконавському жанрі. Тобто на артистах, які виступають на сцені перед глядачем. Це можуть бути артисти найрізноманітніших професій – актори, співаки або виконавці інструментальної музики.
На мою думку, основним елементом впевненості в собі під час виступу є, передусім, бездоганне знання того продукту, того матеріалу, який виконавцю слід продемонструвати глядачам.
Саме цей фактор є ключовим для стабілізації вразливої душевної організації артиста. Оскільки в момент виконання твору артист, навіть не свідомо, піддається великому психологічному навантаженню, впевненість саме і виступає тією самою стабілізуючою функцією, яка вступає в опір перед внутрішніми емоціями в душі артиста.
Тим самим створюючи певну рівновагу, дозволяючи максимально об’єктивно і адекватно виразити ті так звані “чисті емоції”, які так важливі під час виступу перед публікою.
Говорять, публіка вірить лише в щиросердечність. Її важко обдурити. Зовсім правильно. Саме впевненість дозволяє найточніше показати глядачу образ, який артист подає на сцені.
Хотілося б нагадати, що впевненість в собі, у своїх силах, у своїх знаннях, не має нічого спільного з самовпевненістю. Яку, між іншим, час від часу молоді, починаючі артисти, так і вже відомі та славетні.
Якщо в перших це явище проявляється не випадково, а скоріше свідомо, бажанням невпинно, незалежно від усього, пройти складний шлях еволюції артиста. Тим самим дозволяючи собі поводитися на сцені вільно, бундючно, інколи навіть ігноруючи деякі моральні аспекти, то у виконавців, які вже завоювали глядачів, самовпевненість виявляється досить виразно, з певним поневолюючим ставленням до шанувальників їхнього таланту. В народній мові це явище називають “зірковою хворобою”.
Ця хвороба “згубила” багатьох. До речі, саме це є найкращим індикатором того, наскільки артист є справжнім, тим, хто щиро та до кінця присвячує себе служінню глядачеві.